Тренчін (Trenčín)

В наших подорожах часто буває так, що місто, в якому ми зупиняємось на кілька днів, залишається поза увагою, поки ми мотаємось по його околицям. Скажу чесно, ми побачили не всі пам'ятки Тренчіна - деякі з них були зачинені, до деяких ми просто не заходили. Але це не завадило нам побачити місто і скласти пазли вражень у його виразний образ.

Історичний центр міста дуже маленький, всього кілька кварталів, але він дуже затишний. Приємно гуляти пустими площами в світлі ліхтарів, пройти під аркою годинникової вежі, зазирнути в одну з кав'ярень, піднятись вулицею з критих сходів і вийти на оглядовий майданчик, звідки весь центр як на долоні.

А найголовніша, найвища, найбільша, найцікавіша пам'ятка Тренчіна - це замок. Доки інші туристи спали або були ще в дорозі, ми йшли на штурм, позіхали і мружились на ранковому сонці. Тітонька на касі вирішила, що ми поляки, але ми вже звикли і не заперечували :) Хоч я і не люблю рано прокидатись, це варте того щоб отримати персональну екскурсію по пустому і тихому замку. Дівчина-гід розказала нам багато цікавих фактів з історії і показала все від старих фундаментів до оглядової вежі. Година пролетіла непомітно!

Коли сонце опускається до обрію і розфарбовує хмари в оранжеві й рожеві кольори, варто опинитись на іншому березі річки. Хоч райончик там і не приємний, вид на замок відкривається просто чудовий!

Місцями Тренчін нагадує Україну. Такими місцями, як, наприклад, автовокзал з роздовбаним асфальтом, або доріжка до залізничного мосту зі сміттям в кущах, або засрана заросла набережна. Старші люди в базарному одязі і молодики в спортивних штанях доповнюють картину. Але добре, що я тут не живу, і можу сприймати це як місцевий колорит з ноткою ностальгії :)

За ті приємні спогади, що залишились від подорожі в Тренчінський край, можна пробачити йому всі недоліки. А невідвідані пам'ятки стануть причиною поїхати туди знову!