Я ніколи раніше не була в печерах. Ну таких, серйозних, глибоких, зі сталактитами. Та й особливої цікавості не було. Але недалеко від Брна є знаменитий Моравський карст, і коли подруга запропонувала туди поїхати, я не відмовилась - в будь-якому випадку там є ліс зі скелями, де восени має бути гарно і без печер.

Цей ранок почався дуже по-осінньому, з густого туману. Він поглинав звуки і кольори, обгортаючи маленьке містечко Босковіце атмосферою таємничості. А десь на горі височів замок - я це знала, хоч і не бачила його. До замку вела мальовнича дорога, встелена килимом жовтого листя, яке падало крізь туман і лягало під ноги. Ми ще не відвідали жодної пам'ятки, а поїздку вже можна було вважати успішною!

Приїхали до мене друзі, і одним з обов'язкових пунктів розважальної програми вибрали Прагу. Ну що ж, нехай буде Прага! Тільки, пам'ятаючи мій перший візит до столиці, я запропонувала їхати на світанку - і більше встигнемо, і туристів буде менше і я зроблю гарні фото. Так ми й вчинили, і друзі навіть не скаржились та старались виглядати радісними ;)