Зоряний вечір, газон біля автобусної зупинки. Четверо людей стали на коліно і схилили голови. "Іменем вітру... іменем землі... іменем вогню... іменем води, матері всього живого. Віднині ви - барони Ланжготські..."

Той же день, на три години раніше:

пищ-пищ-пищщщь!

Стокгольм запам'ятався мені як дуже виразне і фотогенічне місто з неповторною атмосферою і впізнаваємим силуетом. Він має свої переваги і недоліки, щось в ньому приваблює, а щось відштовхує.

Як і в будь-якій європейській столиці, тут дуже людно - по вулицях бізнес-кварталів поспішають офісні працівники, а в Старому Місті роздивляються по сторонам туристи. Але ці натовпи не напрягають, люди здаються пофігістичними і ненав'язливими, кожен йде на своїй хвилі і не звертає увагу на інших. І вдягаються місцеві в стилі "перше що потрапило під руку" :)

В Стокгольмі дуже класно гуляти по набережним. А їх тут багато, завдяки розташуванню міста на островах. Мачти кораблів, відображення вечірніх вогнів, лавочки на причалах - це все так романтично!

Найкращий вид на місто відкривається з оглядового майданчика на високому березі острова Södermalm. Звідси добре видно ратушу, в якій святкуються вручення нобелівських премій, і ажурний шпиль Ріддархольмської церкви, і багато будівельних кранів на задньому плані. Теплі жовті і оранжеві будинки під суворими чорними дахами, сіра вода під сірим небом - кольорова гамма Стокгольму.

Спершу я не могла визначитись, подобається мені тут чи ні. Але чим більше часу проходить, тим приємніше згадувати шведську столицю, і тим більше наростає бажання повернутись туди ще раз.