Я люблю складати різні рейтинги, розставляти все в порядку пріоритетності, керуючись перевагами та недоліками, або власними вподобаннями. Ось приклад: рейтинг готелів тур-класу України, в яких ми з коханим побували за останні 2 роки. Від найкращого до найгіршого з моєї точки зору. Можливо комусь знадобиться ;-)

1. "Альянс", Бучач
+ Невеликий і затишний
+ Зручності в номері
+ На першому поверсі ресторан, а через дорогу - смачнюще кафе
+ В номері чашки та цукор, в коридорі електрочайник та пакетики чаю і кави
+ Висока якість за низьку ціну
- Далеко від центру Бучача
- Біля траси, чутно машини

2. "Гетьман", Чортків
+ Привітний молодий персонал
+ Хороший євроремонт
+ Кафе на першому поверсі
- Далеко від центру

3. "Затишок", Борщів
+ Найм'якіші в світі подушки :-)
+ Велике гарне подвір'я
+ Зручності в номері
+ Ресторан на території (дорогуватий)
- Розташований на трасі за містом

4. "Посашок", Мукачево
+ Розташований між вокзалом та центром
+ Зручності в номері
+ Хороший ремонт
- Немає свого закладу харчування та навіть чайника

5. "Дубно", Дубно
+ Зручне розташування в центрі міста
- Якщо в ресторані святкують весілля, шумно

6. "Закарпаття-Інтурист", Ужгород
+ Розташований між центром та вокзалами
+ Завжди є вільні номери
- Радянські інтер'єри

7. "Віка", Кременець
+ Дешево
+ На головній вулиці, між центром та автовокзалом
+ Недалеко є ресторан, по дорозі до центру
- Незатишно
- Погана звукоізоляція
- В номері буває прохолодно

8. "Арена", Львів
+ Між вокзалом і центром
+ В тихому куточку
+ На першому поверсі є кафе
+ Дешево
- Один туалет в кінці коридору
- Страшні двері ледве тримаються
- Бувають проблеми з гарячою водою

9. "Монте-Крісто", Кам'янець-Подільський
+ Недалеко від Старого міста та парку
+ Ресторан та можливість замовлення страв у номер
+ Зручності в номері
- Шумно, погана звукоізоляція
- Єдине вікно номеру виходить в приміщення (!!!)

10. "Іван і К", Бережани
+ Гарний вид з вікна
+ Взимку тепло
- На самій околиці міста, автобуси не часті
- Завищені ціни
- Заклади харчування далеко

11. "Нива", Луцьк
- Погані умови за високу ціну
- Розташований серед базару, біля вокзалу, далеко від центру

12. "Юність", Бучач
- Це гуртожиток, перший поверх якого обладнаний під (гм-гм...) готель
- Коли вночі приїхала тургрупа скажених підлітків, ми забрали свої гроші і пішли шукати "Альянс"
- Незручне розташування (в підворотні далеко від центру)
- За бронювання треба доплачувати

Маленьке тихе село, над яким примарами височіють давні пам'ятки:

Костел XVI ст. стоїть зачинений і без даху. Справжньою радістю було знайти сходи в товщі стіни - по ним можна піднятись на самий верх башти! Але якщо спершу подивитись на склепіння в цій частині костелу, то нормальна людина нізащо туди не полізе. Я побачила це тільки коли спустилась :-). У вівтарній частині з такого перекриття випала купа цегли, утворивши чималу дірку в стелі. Бррр!..

Замок XIV ст. здалеку виглядає могутнім і приземистим, а з внутрішнього двору - дуже поруйнованим. Найбільше запам'ятався тунель з подвір'я до величезного вікна у стіні. На його кам'яній стелі, наче сонячні відблиски, тремтіли клаптики павутиння. Якщо є ліхтарик, або гарний зір, можна позаходити у відгалуження тунелю, розмірковуючи, як це виглядало і використовувалось 600 років тому.

Зараз, переглядаючи фото з цієї подорожі, шкодую, що не можу похвалитись гарними ракурсами Язлівецького замку. Що ж, я не проти повернутись, щоб це виправити!


Палац XVI-XVIII ст. зараз використовується як монастир, і найгарніше виглядає з боку парку. А парк... ммм :-)... це найприємніше в Язлівці! Уявіть: осінь, дерева вбрані у золото і бронзу. Тихо, сонячно, тепло. Доноситься запах спалюваного листя, а сивий дим закутує палац загадковим туманом. І нікого немає, крім неквапливих двірників. Природа, затишок, старовина - все те, що я так люблю!..


На околиці Язлівця розташований
старий цвинтар з великою каплицею-склепом. Нещодавно вхід до крипти зацементували, і правильно - щоб слабоумні п'яниці не влаштовували там смітник і не знущались над померлими. Трохи шкода, що я не побачила мерців, але хай вже буде так.


Вірменська церква XVI-XVII ст. - ще одна пам'ятка Язлівця.
Але нас вона не зацікавила, бо зовсім не виглядає на свій вік.
Тому знайомство з нею обмежилось кількома кадрами з вежі костелу.


Взагалі, Язлівець дуже сподобався, і залишив приємні світлі спогади. Ми сюди обов'язково повернемось!

Більше світлин - на Picasa

Знайти руїни монастиря XVI століття під Бучачем було не легко, але ми це зробили - завдяки сайту castles.com.ua, підказкам місцевих та власній інтуїції :-)

Щоправда, спочатку натрапили на руїни млина біля річки, а потім, майже втративши надію після довгих пошуків, побачили між деревами заповітні кам'яні стіни!

Через задишку на підйомі та несподівану радість знахідки я не спромоглась ні на що краще, ніж розмахування руками та вигуки "О!.. О!..". Потім обійшла, облазила і пофоткала руїну в навколишній тиші, дивуючись, чому монахи вибрали саме це місце.

Правда, ще більше дивують строкаті "розписи" стін - це ж треба було комусь тащити фарбу до маловідомої пам'ятки, захованої в лісі, щоб понаписувати на ній свої імена! Я цього не розумію. Прикро, що в Україні безкарно живе стільки придурків, а пам'ятки помирають...

Більше світлин - на Picasa

В минулому році ми побачили осінні Карпати з вікна поїзда, і були зачаровані їхньою красою.
Ось знову осінь, беремо двотижневу відпустку, вибираємо привабливу хатинку зеленого туризму, і невдовзі потрапляємо в казку!
Після літньої повені в Карпатах різко поменшало туристів, в садибі ми були єдиними гостями, і в горах зустрічали лише місцевих. Так вільно, наче вся ця краса була тільки для нас!

Фотографії розкажуть краще за слова, але і вони не в змозі передати напоєння свіжим гірським повітрям, радості знайдення дерев'яної скамієчки високо на схилі і задоволення від денного сну на траві, майже на вершині, під теплим сонечком...

Поєднання відпочинку і краси - ідеальна відпустка!

"Дерев'яна" церква в Криворівні - пам'ятка архітектури 1818 року

Вночі перед нашим від'їздом вдарив мороз, а Чорногора покрилась снігом

Більше світлин - на Picasa

Це неймовірне місце! Стільки переходів, кімнат, коридорів! А несподівані виходи взагалі збивають з пантелику - начебто йшли через двоповерхові галереї і темні каземати, а вийшли серед дерев з видом на туманне поле, залишивши позаду пагорб з бетонним входом. Дивина!

З одного боку форту чутно близьку трасу, з іншого підступає село, а з протилежної сторони він оточений природою, тишу якої порушує лиш залізниця.
Та навіть якщо вилізти на зовнішній вал, стає так затишно, що хочеться поставити тут намет і грати в рольові ігри :-)

Треба буде так і зробити. Класне місце!

Більше світлин - на Picasa

З Дубна до Княгинина нас довіз маленький автобус, який хитався і пихтів навіть на асфальтованих ділянках дороги, ніби очікуючи якогось підвоху. В селі нерішуче питаю місцевих про руїни замку, сумніваючись, що вони про нього взагалі знають. Але троє опитаних по дорозі нас вірно скерували, добродушно посміхаючись з нашої наївності: "Ви, звісно, сходіть, але там всеодно нічого не залишилось..." Та по моїм міркам шматок стіни з аркою - це таки щось ;-) А знайшлась вона за руїнами якихось ферм. Дядько, який нас провів, зауважив: "Бачите, радянські ферми вже розвалились, а та штука ще стоїть!"
Хто б міг подумати - на околиці тихого села доживає віку справжнісінький замок, про якого не знає жоден путівник, якого не бентежить гамір туристів, який відпочиває на пенсії, споглядаючи зелені краєвиди і випасаючи корів... Якщо не озиратись, важко повірити, що десь там за радянськими розвалинами село продовжує своє розмірене життя, люди їдуть по свїм справам... та і нас підганяє сирий вітер.
Про цей замок дізналась на форумі relicfinder.info

Пам'ятки:

Замок князiв Острозьких-Любомирських XVI-XVIII ст.
Відкрито щоденно
з 8:00 до 19:00 - у літній період,
з 8:00 до 17:00 - у зимовий.
Вхід платний:
Для дорослих - 3 грн
Для школярів та студентів - 2 грн
Фотографування - 10 грн
Послуги екскурсовода:
Для дорослих - 30 грн
Для школярів та студентів - 20 грн



Луцька брама XV-XVI ст.

 
Синагога XIX ст.

Колишній
бернардинський монастир 1630 р.
Зараз - Свято-Миколаївський собор

Колишній

монастир кармелiток 1630-1686 рр.
Зараз - міжрайонний онкодиспансер

Спасо-Преображенська церква XVII ст.

З двору Спасо-Преображенської церкви відкривається чудовий вид на річку та зелені поля:

Дерев'яна церква св. Георгія 1709 р.

 Готелі:

"Дубно" (на фото)

вул. Галицького, 53

тел.: (03656) 41-802, 41-086

"Вежа"

пл. Привокзальна

тел.: (050) 515-5802

"Антік-Хаус"

вул. Замкова, 7

тел: (050) 579-5905

Де поїсти:
В усіх трьох ресторанах центральної частини міста постійно святкують весілля, тому увага туристів дістається кафешкам. Ось що маємо в історичній частині, біля замку:

Кафе на Купальному провулку
Маленька кафешка з літньою терасою з видом на річку. Затишно, чудова кухня, прийнятні ціни. Як шкода, що знайшли ми її тільки в останній день перебування в місті!..

"Антік-Хаус" (на фото)
Кафе-ресторан перед входом до Замку. Страви дуже смачні, порції дуже великі! Привітні офіціанти, мало відвідувачів, тиха приємна музика, на стінах картини. Зверніть увагу, що ціни в меню вказані за 100 г, а не за страву, тож виходить дорогувато.

"Грант"
Вул. Нечая, 1. Дешеве кафе з гучною попсою. По вечорам заповнюється місцевим галасливим людом.

Таксі: (03656) 051 (від з/д вокзалу до готелю "Дубно" - 15 грн)
Схеми міста: варіант 1, варіант 2

Більше світлин - на Picasa

Літо, спекотні Карпати... Там над зеленими пагорбами, в потоках вільного вітру, кружляють птахи...

... і парапланеристи :-)

а я їм шалено заздрю!

 Більше світлин - на Picasa

В Луцьку, як завжди, потрапляємо на якісь святкові дійства.
Цього разу це була "Ніч в замку Любарта" - арт-шоу з концертами, театралізованими екскурсіями, постановочними дійствами, кінотеатром під відкритим небом, і багато іншого. Ідея просто фантастична! Якби ж іще апаратура не давала збоїв, та було б поменше місцевих пациків...


Дуже сподобались екскурсії: у в'їзній вежі на нас чекали "середньовічні" екскурсоводи, що розказували легенди про кохання Любарта і Буші, та про те, як любов врятувала замок. А в підземеллі, прямо під центом замкового двору, ми побачили фундаменти старовинної церкви. Там екскурсовод-монах довго розказував, що у замку немає привидів, адже він пронизаний любов'ю. Після цього вийшов наступний оповідач, і каже: "Я - князь Любарт. Мене тут поховано..." Здається, я одна помітила парадокс, інші екскурсанти зберігали серйозний вираз обличь :-)



До світанку ми не протримались, але дійство все одно сподобалось. Класно, що у Луцькому замку проводяться такі тематичні свята!

Більше світлин - на Picasa

Відомо, що тут був замок. Але не кажіть мені, що це він і є! Це якась маленька реконструкція-стилізація в парку, де збирається місцева еліта з сємками. Надовго ми тут не затримались - вже активно вечоріло, а нам ще треба було дістатись до вокзалу, не зважаючи на протести втомлених ніг після 16-кілометрової прогулянки по полям і пам'яткам Рівненщини...

Невірків
Великий сумний костел пропускає дощ крізь обвалений дах і терпить місцевих підлітків, які розпалюють вогнище в старих інтер'єрах. Ще збереглись розписи на стінах... проте кого це цікавить?

Великі Межирічі

Двері зачинені на замок, але це не заважає нам - мандрівникам, любителям старовинної архітектури. Не заважає це і бовдурам, які вирішили додати до печальної долі костелу ще й свої пошлі каракулі.

Чому сатаністи-мандрівники проявляють більше шани християнським храмам, ніж самі християни?..

Більше світлин - на Picasa