По дорозі до Брна ми заїхали ще до одного зруйнованого замку. Від автобусної зупинки потрібно було пройти 5 км до сусіднього села, навколо було тихо і безлюдно. Ми нікуди не спізнювались, але про всяк випадок поспішали, і під замок прийшли вже трохи захекані. А там - закрита каса. Невже облом? Пройшли повз касу, звернули на замкове подвір'я - а воріт ніде немає, скрізь вільний доступ. Тільки безкоштовно, на відміну від туристичного сезону :) Оце правильно!

Крім нас в замку не було ні душі, і так тихо і спокійно, що поспішати більше не хотілось... Зі старих стін видно далеко навколо - ліси і поля, залиті весняним сонцем, іграшкові будиночки і машинки, біла рисочка вітряка на горизонті. Я від цього замку багато не очікувала, але він мені дуже сподобався. Можливо, саме завдяки безлюдності?..

Захотілось подивитись на замок здалеку, і ми пішли на пагорб, який запримітили зверху. А звідти вже вийшли на дорогу, тільки вирішили звернути через поле до іншого села на трасі - так цікавіше! Знайшли клаптик снігу, що якимось дивом не встиг розтанути, і трохи його розкидали. Потім побачили, що хтось пасеться на полі... Косулі! Вони теж нас помітили і побігли далі. За поворотом виявилось, що їх там ціла зграя - стільки косуль одночасно я ще ніколи не бачила! Шкода, що вони були так далеко.

Крутою стежкою повз автентичні сільські хати ми спустились до траси і пішли на зупинку чекати автобус. Він скоро приїхав, але не зупинився. Отакої! До наступного ще година, їхати далеко. "Доведеться сидіти і чекати, а що поробиш", каже чоловік. "Ну, ми можемо спробувати автоспоп", пропоную я. Скептично зітхає - "Ти знаєш, як мені "щастить" з автостопом" - і залишає це на мій розсуд. А що, нічого ж не втрачаємо - думаю я і піднімаю руку... За дві хвилини біла іномарка підхопила нас і невдовзі висадила в центрі містечка, до якого ми і прямували :) "А ось як мені щастить з автостопом!" Тож ми ще й встигли пообідати перед поїздом, замість того щоб сидіти на сільській зупинці.

... Тітонька в залізничній касі все переконувала нас взяти квитки в обидва боки - дешевше ж вийде! Звісно, ми хотіли б ще повернутись в ці краї, але ще не знаємо коли.

... З вікна поїзда я фоткала затоплені лісосмуги і поля, щоб вдома малювати пейзажі по цим мотивам.

... Я не помітила, коли ми пересікли кордон, але чеська мова на пересадці в Бржецлаві відлунювала домашнім затишком - Břeclav, Hrnčířská, řřřřřřř! :)

В наших подорожах часто буває так, що місто, в якому ми зупиняємось на кілька днів, залишається поза увагою, поки ми мотаємось по його околицям. Скажу чесно, ми побачили не всі пам'ятки Тренчіна - деякі з них були зачинені, до деяких ми просто не заходили. Але це не завадило нам побачити місто і скласти пазли вражень у його виразний образ.

Історичний центр міста дуже маленький, всього кілька кварталів, але він дуже затишний. Приємно гуляти пустими площами в світлі ліхтарів, пройти під аркою годинникової вежі, зазирнути в одну з кав'ярень, піднятись вулицею з критих сходів і вийти на оглядовий майданчик, звідки весь центр як на долоні.

А найголовніша, найвища, найбільша, найцікавіша пам'ятка Тренчіна - це замок. Доки інші туристи спали або були ще в дорозі, ми йшли на штурм, позіхали і мружились на ранковому сонці. Тітонька на касі вирішила, що ми поляки, але ми вже звикли і не заперечували :) Хоч я і не люблю рано прокидатись, це варте того щоб отримати персональну екскурсію по пустому і тихому замку. Дівчина-гід розказала нам багато цікавих фактів з історії і показала все від старих фундаментів до оглядової вежі. Година пролетіла непомітно!

Коли сонце опускається до обрію і розфарбовує хмари в оранжеві й рожеві кольори, варто опинитись на іншому березі річки. Хоч райончик там і не приємний, вид на замок відкривається просто чудовий!

Місцями Тренчін нагадує Україну. Такими місцями, як, наприклад, автовокзал з роздовбаним асфальтом, або доріжка до залізничного мосту зі сміттям в кущах, або засрана заросла набережна. Старші люди в базарному одязі і молодики в спортивних штанях доповнюють картину. Але добре, що я тут не живу, і можу сприймати це як місцевий колорит з ноткою ностальгії :)

За ті приємні спогади, що залишились від подорожі в Тренчінський край, можна пробачити йому всі недоліки. А невідвідані пам'ятки стануть причиною поїхати туди знову!

Щоб урізноманітнити наш тур по зруйнованим фортецям, ми вирушили до Бойніце - там зберігся замок, що був перебудований на палац. Нині це дуже популярна пам'ятка Словаччини, що не знає спочинку від туристів і відкрита цілий рік. Це відображається і на ціні за вхід: 8 євро + 2 за фотоапарат. Я розумію, що це пафос історія і все таке, але віддавати стільки за палацові інтер'єри з однаковими стільцями і комодами?.. Може колись, як розбагатіємо, підемо на екскурсію бойніцким замком. А цього разу ми обмежились прогулянкою по його парку.

Замок вражає поєднанням монументальності і витонченості - він величезний, і при цьому якийсь казковий. Такі види більш звичні на календарях, заставках, або в мультиках про принцес. І ось цей замок переді мною - справжній, з каменю, освітлений сонцем... Це вже не календар, це транслюють в 3Д! :)

Парк навколо замку - популярне місце для прогулянок місцевих, люди приходять сюди цілими родинами, тащать своїх верещащих дітей... Коротше, я трохи пожалкувала, що зараз не тихий світанок або мряка. Але вихід є! В прямому сенсі вихід, стежка з парку до лісу, де на одній з просторих галявин з видом на замок ми і вмостились пити чай з термоса. Тепер можна розслабитись і насолоджуватись красою! Сонце хилиться до обрію і пестить башти м'якими променями. Доноситься запах диму і можна подумати, що осінь. Але пташки співають на всі голоси, і набухають бруньки на кінчиках гілок. Все ж таки, це чудовий весняний вечір!

Після насиченого попереднього дня, який ми провели в дорозі до Словаччини, штурмі Чахтіц і прогулянці по Тренчіну, ми довго відсипались і приїхали в Бецков тільки в 11-тій. Але в цьому теж був плюс, бо на шляху до замку ми зайшли поснідати в кафе, де якраз з 11:00 подають "денне меню" - дешевий комплексний обід. Смачно, ситно і затишно.

В замку ще не почався сезон, тому зайти можна тільки до башти, в якій розмістилась каса, а згори - оглядовий майданчик. А стежкою повз старовинний цвинтар можна піднятись на сусідній пагорб і помилуватись незабутнім краєвидом: старовинні руїни на фоні гір. Так, на цьому пагорбі ми зависли надовго...

В пошуках нових ракурсів ми піднялись ще вище, до поля, яке я запримітила від замку, але воно виявилось оточене електро-парканом, і ніде не було видно стежки в потрібному напрямку. Ну що ж, сфотографую хоч з дороги... Тим часом до нас підійшла чорно-біла кицька і стала гладитись об ноги. А вчора, до речі, ми гладили рудого кота під готелем. Тож у мене в цій подорожі була кототерапія :) Скучила я за котами в Брні, де немає вуличних тварин, а власних завести не можу.

На тому пагорбі ще є цікава алея - не зрозуміло для чого були висаджені дерева вздовж стежки внікуди, та все одно класно :)

Навіть якщо вхід до єдиної пам'ятки села зачинений, все одно варто туди приїхати - просто помилуватись краєвидом, відчути подих історії, насолодитись простором і близькістю гір. А в акварельних відтінках сухої трави і графіці безлистих дерев є свій особливий шарм!

Пройшло два роки з нашої минулої подорожі до Словаччини, тепер ми живемо в іншій країні, але теж сусідній. І от знову навідались до словаків в гості, цього разу з західної сторони.

Нарешті, справжня подорож, після довгої зимової сплячки! Я всю дорогу крутилась в автобусі, роздивляючись нові краєвиди з вікна, гори з клаптиками снігу, села вздовж дороги... І уважно слідкувала за картою, щоб не пропустити кордон, бо між європейськими країнами він виглядає як табличка - ні тобі пропускних пунктів, ні штампів на візі. Тільки змінюється мова на вказівниках та рекламі.

І ось на горизонті з'являється Тренчін, вірніше, його замок. Виходимо на розбитому автовокзалі, вдихаємо ранкове словацьке повітря... І вирішуємо їхати далі! Досліджувати замки на горах! А на місто ще залишиться час, воно буде нашим домом на наступні три дні. Залізничний вокзал знаходиться одразу навпроти автобусного, що дуже доречно, бо наш поїзд відправляється за 3 хвилини. Купую в касі два квитки до станції Вішньове, молодий касир посміхається і каже "have a nice trip" - настільки помітно, що ми іноземні туристи :)

А от і він, Чахтіцкий замок. Ооон на тій високій горі, все в словацьких традиціях. Підйом добряче нас розігрів і змусив забути, що на дворі холодний і сирий весняний ранок. Нарешті, мета досягнута! Сідаємо на вершині пагорба, дістаємо бутерброди і йогурти... Ну так, метою був романтичний сніданок на горі з видом на замок, а ви що подумали ;)

Сильний вітер гнав хмари, крізь які пробивались промінчики сонця і додавали пейзажу кольорів та контрасту. З цього схилу замок виглядає найкраще! Раз ми вже тут, зайдемо і до середини. Вхід до руїн платний, видно що була проведена часткова реставрація, територія охайна, встановлені дерев'яні галереї, сходи, лавочки, скрізь стоять смітники. Але дивитись особливо немає на що. Зовнішній вид вражає більше.

Небо остаточно розчистилось і стало тепло. А нам був час повертатись до Тренчіна. Все ж добре, що ми сюди заїхали. І добре, що було хмарно - вийшли гарні фотографії :)

Поки я мандрувала навколо нового дому, в голові вимальовувалась серія публікацій про цей регіон. Може стане комусь в пригоді, а когось надихне на подорож в цьому напрямку. Та і для себе самої - люблю впорядковувати інформацію :)

Чехія не обмежується Прагою, Карловими Варами і Кутною горою. Кожен регіон має що запропонувати уважному мандрівнику. Чим цікавий Південноморавський край?

Моравський карст (Moravský kras)

Це найбільший карстовий масив Чехії - він налічує понад 1100 печер, з яких для відвідувачів доступні лише 5. Кожна з них по-своєму унікальна, тож при можливості раджу відвідати всі, хоч на це може знадобитись декілька днів. Якщо ж треба вибрати тільки одну - візьміть найповнішу екскурсію по Пункевним печерам! Влітку краще бронювати квитки заздалегідь, по телефону або імейлу. Вартість від 90 до 170 крон, фото- та відеозйомка сплачується окремо. Всі екскурсії проходять чеською мовою, в касі біля входу можна попросити іншомовні текстові роздруківки.

Хитрощі:
- Якщо ви не студент, але достатньо молодо виглядаєте, спробуйте взяти студентський квиток (прокатило в двох печерах і на канатній дорозі, мені було 29 років).
- Якщо попадеться добрий гід, можете фотографувати і на дзеркалку, безкоштовно і відкрито, головне без спалаху (прокатило в Пункевних печерах). Якщо гід суворий, можете фоткати на мобілку або мильничку (без спалаху і звуку!), ховаючись за спинами інших, або коли гід відвертається (прокатило в трьох печерах).
- Якщо ви приїдете вранці і не в сезон, можете опинитись єдиними відвідувачами і отримати персональну екскурсію. У нас так сталось двічі, було веселіше, ніж товктись у натовпі :) І можна поспілкуватись з гідами.

Крім печер, на території заповідника дуже гарна природа - скельні утворення, урочища, ліси та річки. Також між деревами причаїлись руїни замків (Блансек, Голштейн) та вапнякових печей.
Сайт Моравського карсту

***

Палава (Pálava)

Це і біосферний заповідник, де збереглись рідкісні види тварин та рослин (частина заповідника Нижня Морава, що входить до ЮНЕСКО), і залиті сонцем виноградники, і Павловські гори. Вони стрімко підносяться над рівниною, і в ясну погоду їх силует можна побачити з Брна. На цих пагорбах збереглись руїни замків Дєвічкі та Сіротчі градек, також є цікаві скелі, де тренуються альпіністи. З вершин відкриваються запаморочливі види - на водосховище, навколишні села, поля і виноградники, сусідню Австрію з вітряками. Під горою Святий пагорб розташований Мікулов - дуже приємне, фотогенічне і цікаве місто! З великим замком-палацом, де можна довго (і безкоштовно) гуляти по внутрішнім дворикам, великому доглянутому парку і трояндовому саду. А на центральній площі є тур-інфоцентр з сувенірами і великим вибором листівок.
На вихідних чехи люблять гуляти по Палаві, їдуть туди цілими родинами, навіть везуть інвалідів у візках. Вони не влаштовують там пікніки, не слухають музичку і не бухають (і тим більше не смітять). Просто ходять. Уявляєте? :)

***

Подиї (Podyjí)

Долина річки Диє цікава не лише своєю природою, а й історичною спадщиною - від Знойма до Вранова, по обидва береги, розташовані мальовничі замки різного рівня збереженості.

Зноймо (Znojmo) - друге найбільше місто краю і історичний центр Південно-Західної Морави. Тут чудово збережене Старе місто з готичними храмами, міськими мурами, площами, ратушею і підземними лабіринтами.

Вранов над Диї (Vranov nad Dyjí) - містечко з вражаючим замком на скелястому березі річки. Тут затишно і дуже гарно. Є декілька готелів в приватних будинках і старих віллах.
Замок відкритий з квітня по жовтень (крім понеділків, а в квітні і жовтні тільки по вихідним і святам), вхід на територію безкоштовний, огляд палацових інтер'єрів 130 крон.

Бітов (Bítov) - великий замок над річкою, оточений лісом. З кожного ракурсу він різний - з входу наче фортеця, з мосту наче палац, а з внутрішнього двору як міська площа з каплицею і фонтаном.
Відкритий з квітня по жовтень (крім понеділків, а в квітні і жовтні тільки по вихідним і святам), вхід 70-120 крон (в деякі свята - безкоштовно).

Цорнштейн (Cornštejn) - зруйнований замок на іншому березі від Бітова. Він пройшов часткову реставрацію і виглядає доглянутим, збудовані дерев'яні місточки і галереї на стінах. Навіть ці руїни величні, а яким же замок був колись...
Відкритий з червня по вересень кожен день, вхід 50 крон.

***

Ледніце-Валтіце (Lednicko-valtický areál)

Один з найбільших в Європі рукотворних ландшафтів, з палацами і парками, що простягаються на багато кілометрів. Тут сподобається любителям пафосу і розкоші, а також поціновувачам пам'яток ЮНЕСКО. Будівництво цього грандіозного проекту родини Ліхтенштейн почалося у 17 столітті і тривало протягом усього 18-го століття. Для роботи над парками були запрошені спеціалісти з Англії та інших європейських країн.
Сайт комплексу

***

Окрім вже згаданих замків, які найкраще відвідувати в контексті історичних/природних заповідників, є ще кілька, про які я не можу не сказати:

Пернштейн (Pernštejn) - могутній готичний замок, добре збережений. Розташований серед мальовничих пагорбів і лісів. Екскурсія дуже цікава, хоч і дорога.
Відкритий з квітня по жовтень (крім понеділків, а в квітні і жовтні тільки по вихідним і святам); екскурсія 120-180 крон, вхід на подвір'я і деякі приміщення без екскурсії 40 крон.

Босковіце (Boskovice) - величні руїни замку над однойменним містечком, з його стін відкриваються чудові краєвиди.
Відкритий з квітня по жовтень (крім понеділків, а в квітні і жовтні тільки по вихідним і святам); вхід (без екскурсії) 40 крон.

***

Залишилось написати ще про Брно - центр Південноморавського краю і друге найбільше місто Чехії, але це тема для окремої публікації.

***

Сподіваюсь, ви вже зацікавились ;)