Вечірній Краків заполонили натовпи гуляючого люду - туристи, відпочиваючі, молодь... тисячі їх! Швидко маневруючи, ми прокладали свій шлях від вокзалу через центр до хостелу, заброньованого заздалегідь. Місто, що вигулькувало за перехожими, здалось мені вражаючим, гарним і пафосним, але суботній вечір - явно не найкращий час для фотосесії. Поки знайшли наш хостел і поселились, сонце ще світило, і ми вирішили ще прогулятись. Але ж не пірнати знову в кишіючі людьми центральні площі? Ми зробимо інакше - підемо до замку!

З Красичина ми повернулись до Перемишля, і одразу пішли гуляти в Старе Місто - мені воно здалось привабливим ще з вікна автобуса. Старі вулички ведуть вгору, до великого францисканського костелу іржавого кольору, який ледве влазить в кадр:

Довжелезна зла черга на українсько-польському кордоні ледве не змусила нас повернути назад. Я справді не вірила, що ми це подолаємо. Але ж я не для того стільки возилась з візою, щоб відступити в останню мить! Перехвилювались, перечекали, перештовхались - і опинились по той бік кордону. Ффух! Маршрутка до Перемишля (Przemyśl), швидка пересадка на автобус до Красичина (Krasiczyn), і ми виходимо прямо біля замкового парку. Тільки тут я дістала з сумки фотоапарат :)