З самого ранку день не заладився. Проблеми з дорогою, проблеми з погодою, втрата часу і настрою...
От їду в автобусі і думаю: "Підкамінь - моя давня мрія, але час для її здійснення вийшов явно не підходящий. Аби не розчаруватися, коли дістанемось до мети..."
Вийшовши з автобуса, першим ділом пішли в кафешку поснідати і погрітись - бо надворі сиро і вітряно, небо затянуте хмарами - от-от піде дощ.
А як наїлись і зігрілись, то і настрій покращився, і наче в кафешці посвітлішало. Ну що ж, пора здійснювати мрію!
Виходимо надвір, а там...
сонце світить!
Піднімаємось до монастиря по довгій пильній дорозі і ледве віримо своєму щастю - небо блакитне, сонце гріє, пташки співають... Як це сталось? :-)
Підкамінь виправдав мої надії - тепер це одне з наших найулюбленіших місць в Україні! І камінь, звісно, крутий. І цвинтар, який бачили здалеку. І монастир... і взагалі :-) хочу сюди ще!
Публікації
Ми також дуже хочемо в Підкамінь, але все ніяк не зберемось. Гарні фото, чого так мало?
ВідповістиВидалитиБільше буде на Пікасі, коли руки дійдуть
ВідповістиВидалитиhttp://picasaweb.google.com/elven.kat
Переглянула деякі світлини з твоєї пікаси - вони просто чудові!!!! якби мене попросили порекомендувати людину, яка б найкраще розказала про Україну - я б обрала тебе! :)
ВідповістиВидалитипо-доброму заздрю твоєму таланту.
Боже як приємно :-)
ВідповістиВидалитиАле ти мене переоцінюєш. Про Україну найкраще розкаже Блека, а я - мандрівник з фотоапаратом, я не розказую, я насолоджуюсь...
Дякую