Імстичево: водяний млин

Скільки в Україні діючих дерев'яних млинів? Якщо один, то я його бачила!
Пройшовши від монастиря вузькими стежками повз городи до школи, потім крутими кам'янистими вуличками села, зупинились на роздоріжжі: куди далі? Ні млина, ні самої річки не видно... Запитали дорогу у дівчат, що недовірливо поглядали на нас біля одного з дворів - вони вирішили самі нас туди провести. Запам'ятайте: питати дорогу краще за все у дітей - вони скрізь гуляють, всім цікавляться, покажуть найкоротший шлях і всякі таємні місця, в той час як дорослі часто не бачать нічого далі свого городу.

Отже, спустились ми до млина, де вода шумить як водоспад, але колесо стоїть. Ну, ми ж набрались нахабності та попросили старого мірошника запустити його в дію - хто зна, чи побачимо колись ще таке диво техніки! Сивий дідусь повільно, опираючись на палицю, пройшов до колеса, щось там посунув, потім зайшов до середини млина, там ще щось задіяв... кілька напружених митей... і почала творитись магія! Колесо заскрипіло, захиталось, і під дією води почало обертатись - спочатку повільно, потім все швидше і швидше, і от воно вже несеться, розбризкуючи несамовиту воду білими іскрами...


Всередині млина шарудять дерев'яні механізми, в короб сиплеться біле м'яке борошно. Тонким білим шаром вкрито все довкола, навіть на горищі.


Цей хиткий дерев'яний будиночок з водяним колесом насправді є машиною часу, що переносить у сиву давнину, де все просто і надійно, в оточенні чистої природи та щирих людей...

Про млин я дізналась завдяки сайту "Дерев'яні храми України"