Виноградів. Друга спроба

Рівно рік тому ми приїжджали сюди дивитись на замок, абсолютно забувши про інші пам'ятки Виноградова. Цього року я навіть записала, на що варто звернути увагу. Це не допомогло - палац барона Перені ми все одно не знайшли, бо ні з міста, ні з замку його не видно, а місцеві знають про нього не більше ніж ми.




Монастир був зачинений, якщо це взагалі був він - ні таблички, ні назви, лиш вулиця співпадає. І не в багатьох ракурсах він погоджується позувати для фото...





Замок, судячи з усього, є місцем зустрічі місцевої "еліти в смугастих спортивних штанях" - поприходять всякі мудаки, сядуть з бляшанкою пива на стіні, і споглядають, естетствують. Серед руїн розкидане сміття, обгорілі мотки дротів на пожарищі... та й різкий вітер не сприяє приємній прогулянці.


Єдине місце, що не справляє негативного враження - Вознесенський костел в центрі міста. Велике огороджене подвір'я, мов парк - оаза спокою між пожвавлених вулиць. Різнокольорові дерева, скамієчки у затінку... На одій з них ми сіли і поїли морозива :-)

Так само, як і минулого разу, Виноградів здався нам неприємним і незатишним містом. Дивно, чому так? Тут є старовинні пам'ятки, замок на горі, Карпати на горизонті...



Думаю, ми сюди ще повернемось - хоча б для того, щоб знайти таки той палац, і знову заїхати в гості до лісника Міші за кілька кілометрів від міста :-)

2 коментарі:

  1. Цікаво і кого це ви питали що люди незнали про палац....)))

    А з замку можна побачити парк Перені, там і знаходиться палац.

    ВідповістиВидалити
  2. Питали продавщицю в магазині біля замку. Може просто не порозумілись - буває. Я вже більш-менш уявляю, де шукати палац, залишилось тільки поїхати у Виноградів ;)

    ВідповістиВидалити