Нехай назва не вводить вас в оману - замок насправді старий, походить з 1493 року. Він стоїть на високій горі, куди треба дооовго-довго підніматись по лісовій стежці. Але я знала, що він того вартий, бо коли дивилась на околиці Брна в Google Earth, ще у Львові, фотографії Нового граду мене вразили. І в труднощах переїзду мене втішала думка, що винагородою стане доступність таких затишних і романтичних місць.Отже, ми вийшли на вершину гори (нарешті, а то я вже почала сумніватись). В замку якраз проходить реставрація, і присутність робітників трохи розвіяла чарівність. Я навіть не була впевнена, чи пустять нас досередини, але замок виявився відкритим. Там навіть функціонував середньовічний бар з гарними розписами стін і сивим непривітним барменом. Також можна було спуститись до катівні в підземеллі - невеликої темної кімнати зі знаряддями тортур.
А ще ми піднялись на вежу, зазирнувши по дорозі до кімнат зі зброєю. Схоже, що тут полюбляють бувати реконструктори - списи і алебарди приставлені до стін, наче ненадовго, до наступного тренування (битви? турніру?). Речі тут не виглядають музейними експонатами, замок наче продовжує жити.
Піднявшись ще вище, ми опинились на оглядовому майданчику під дерев'яним дахом. Звідти видно весь невеличкий замок з його подвір'ям, реставраторами, сусідніми вежами. А ще далі, над верхівками дерев, відкривається краєвид на десятки кілометрів - густі ліси, світлі клаптики полів, маленькі будиночки... Це найкраще місце в замку! Нам так не хотілось звідти йти...
Перш ніж спускатись з гори, ми попили чай на галявині біля замку, з високою мокрою травою і видом на ліс в усі боки. Час від часу пролітали дрібні краплі, але такий хороший настрій не зіпсує навіть дощ!
Ось я і побувала в тому місці, яке надихало мене не боятись змін. Це виявилось невеликим замком, до якого незручно добиратись і в якому йде ремонт. Але тут так затишно... Майже як я і очікувала :) А те, що такі місця тепер близько до мого нового дому, робить мене просто щасливою
Публікації
0 коментарі: