Кривче

Автобус з Тернополя підвіз нас до самісінького замку - стіна з двома баштами височіє прямо над дорогою. Вийшли на засніжене узбіччя, розморені довгою дорогою після безсонної ночі - а надворі сонце світить всупереч всім прогнозам! Моя перша подорож в цьому році почалась вдало, і я радісно побігла топтати сніг навколо фортеці.



Колись вона була квадратною, з баштами на всіх кутах і системою ровів, і виглядала ласим шматочком для завойовників - тут бились турки, татари, козаки і поляки. Вікіпедія змінює свою думку щодо неприступності замку з кожним абзацом:
"Замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі";
"Вдало вибране місце робило його неприступним";
"Замок багато разів займали татари і турки";
"Взагалі, його досить часто брали чи то штурмом, чи то облогою" :-D

Як минули воєнні часи, замок перебудували на маєток, а потім і взагалі розібрали більшу його частину на господарські потреби. А шо, турки більше не нападають, а будинки і дорогу будувати з чогось треба! До наших часів вдалось зберегти дві башти з муром між ними, а на одну з них ще й євро-дах начепили. Тепер це - пам'ятка архітектури державного значення, ніхто її не розбирає, сюди возять туристів по дорозі до печери "Кришталева". Сам по собі замок симпатичний і приємний, але цивілізація обступає його занадто тісно, не залишаючи місця для атмосфери старовини і таємничості...

Коли закінчились всі ракурси для фото, а пальці на ногах змерзли до болю, ми зайшли в магазин попити гарячого чаю. Ну, перший пункт маршруту можна відмічати виконаним! Ще деякий час померзли на узбіччі дороги, поки нас не підібрав автобус до Борщева, а звідти одразу пазік на Висічку - зимова подорож триває!