Я раніше бачила фотографії цього місця, читала про нього... Але коли нарешті побачила на власні очі з краю обрива... Це вище за слова! Це втілення казки. Захотілося водночас і затамувати подих, і побігти стрімголов до замку, поки це фантастичне марево не розвіялось... Але таки довелося долати всю цю нескінченну серпантинову дорогу на важких роверах, зупиняючись кожної хвилини, щоб зробити "ще один неповторний кадр".
Наступного дня ми встали раніше за сонечко, щоб насолодитись красою цього місця, поки всі дауни, що поз'їжджалися до водоспаду, ще сплять. Вранішній туман молочними хмаринками піднімався над долиною, небо на сході змальовувалося помаранчевими фарбами, шумів водоспад та мовчали крапельки роси... Цей світанок я запам'ятаю на все життя.
Публікації
чому дауни???
ВідповістиВидалитиБо виглядали недорозвиненими і поводились відповідно. Зараз я б такий термін не вжила, але це писалось 4 роки тому, і тоді мені саме "дауни" здалось підходящим епітетом.
ВідповістиВидалити