Осінь в Невицькому

Дивлячись з вікна шостого поверху на різнокольоровий ліс, я раптом захотіла в гори, а точніше - в Невицьке. Від мрії до дії - один крок, і от вже з вікна маршрутки видно неймовірний замок...
Спочатку ми в шаленому захваті бігали по полю і берегу річки, фотографуючи ошатну замкову гору зі всеможливих ракурсів, і вже потім полізли на гору. Саме "полізли", бо середньовічні твердині і асфальтовані дороги - для нас поняття не сумісні.


Тому замість машин з весіллями ми бачили строкату красу осіннього лісу, дивились, як падає жовте листя, зриваючись з гілок від найменшого подиху вітру і вкриваючи землю яскравим килимом... А ще бачили гарненьку саламандру!



Ближче до вершини замок постав перед нами з іншого ракурсу, ніж бачать його прості туристи - загадковим, неначе ми перші люди, які його знайшли. І як же мені не хотілося відпускати це відчуття, коли виявилось, що ми на вершині не одні...


На стінах старовинного замку висять роздруківки його історії, легенд та планів відновлення, а поруч стоїть скринька для пожертв. Мабуть, скоро почнуться реставраційні роботи, а покищо з напівзруйнованих мурів відкриваються запаморочливі види на долину Ужа та сині гори до горизонту...