Прочитавши про це місце на сайті Блеки, я вирішила за першої ж нагоди туди потрапити, бо боялась, що замок може завалитися, і я не побачу цієї краси. Але я встигла, він ще стояв! Напевно чекав на мене. Мовчазний... нещасний... але гордий. Він помирає в очікуванні кращої долі, нікому не потрібний.
Про те, що ця споруда була могутньою фортецею, нагадує оборонна башта, а все інше свого часу перетворили на палац. Та й взагалі, те, що є зараз - лише половина (а то і менше) того замку, яким він був у ХVІ-ХVІІ ст.
Крім замку, в Поморянах збереглись ратуша ХІХ ст. (в руїні), костел Св. Трійці ХVІІІ ст. (гарний, діючий), дерев'яна церква ХVІІ ст. (не шукали, бо поспішали до Золочева).
Поморяни
Про автора: Kat
Мандрівник, художник і фотограф. Люблю важку музику. Майже не спілкуюсь з людьми. Бачу сни про торнадо. Мрію жити на березі фйорда і милуватись полярним сяйвом з вікна.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
..так гарно й сумно описала, що десь всерединi зашкребли кiшки, та руки лиш важко поустились, безсилi щось зробити. А така краса марнiе!..
ВідповістиВидалити