Котів я люблю не менше ніж замки та мандри. Класно, коли це все поєднується! Іноді в подорожах зустрічаються просто унікальні пухнасті створіння, як от ці:

Вусатий мушкетер з Кам'янця-Подільського

Скромняга перед входом в кафешку в Скалі-Подільській

Сіра кицька склала нам компанію в Кам'янецькому кафе і нявкала від задоволення, коли її гладили :-)

Жива статуя в Теребовлі

Виховання кота-попрошайки на Воловецькому вокзалі

Зима ще не здає своїх позицій, а душа вже прагне весни!
Нехай ці фотки пришвидшать її прихід ;-)

Пробудження кульбабки


Імстичево. Монастир серед квітучих яблунь


У маминому городі


Яблуневий сад при дорозі. Закарпаття


Весна на фоні зими :-)


Магнолія у Вишковому

Щойно я побачила Свірзький замок, він одразу став одним з моїх улюблених! Такий романтичний, живописний, цілісний і справжній...
Нажаль, всередину не потрапили - було зачинено. Зате обійшли навколо озера, і я невтомно фотографувала, забувши про холод. Бо гарно!

Нам пощастило встигти на маршрутку до Львова, і в цей же вечір був поїзд додому. Все сталося так швидко і насичено, що потім було важко розслабитись і виникало відчуття, що щось забули. Звісно, ми ж залишили в Свіржі безмежну красу і середньовічну досконалість! Доведеться за ними повертатись ;-)

Більше світлин - на Picasa

Це старе місто в мініатюрі, це ідеальна площа Ринок, де з усіх боків - пам'ятки архітектури.
Не треба навіть напружувати уяву, щоб відчути себе у XVIII столітті, бо з того часу вигляд площі майже не змінився.

Замок, ратуша, брама, костел, монастир, компактні різнокольорові будиночки... А висотки і євроремонти залишились десь в іншому житті.

Дуже сподобалось гуляти в парку за замком - всеж-таки дерева додають затишку і урізноманітнюють зимовий краєвид чорними вертикалями. Замок з цієї сторони виглядає зовсім іншим, сірим та занедбаним. Звісно, туристів же сюди не водять, то навіщо старатись? Хоча, я сподіваюсь, і сюди реставратори доберуться.


Оскільки в Жовкві більшість цікавинок сконцентровані в одному місці, то оглянули ми їх досить швидко. Щоб не кружляти знову по Вічевій площі, вирішили пошукати, чи не залишилось щось від оборонних веж, які колись стояли по периметру міста-фортеці. Було дуже цікаво! Подекуди ще помітний різкий рельєф, де проходили укріплені межі міста... І таки знайшли одну башту! Добудована, зараз вона служить комусь за житло. Непогано :-)

Більше світлин - на Picasa

Я люблю складати різні рейтинги, розставляти все в порядку пріоритетності, керуючись перевагами та недоліками, або власними вподобаннями. Ось приклад: рейтинг готелів тур-класу України, в яких ми з коханим побували за останні 2 роки. Від найкращого до найгіршого з моєї точки зору. Можливо комусь знадобиться ;-)

1. "Альянс", Бучач
+ Невеликий і затишний
+ Зручності в номері
+ На першому поверсі ресторан, а через дорогу - смачнюще кафе
+ В номері чашки та цукор, в коридорі електрочайник та пакетики чаю і кави
+ Висока якість за низьку ціну
- Далеко від центру Бучача
- Біля траси, чутно машини

2. "Гетьман", Чортків
+ Привітний молодий персонал
+ Хороший євроремонт
+ Кафе на першому поверсі
- Далеко від центру

3. "Затишок", Борщів
+ Найм'якіші в світі подушки :-)
+ Велике гарне подвір'я
+ Зручності в номері
+ Ресторан на території (дорогуватий)
- Розташований на трасі за містом

4. "Посашок", Мукачево
+ Розташований між вокзалом та центром
+ Зручності в номері
+ Хороший ремонт
- Немає свого закладу харчування та навіть чайника

5. "Дубно", Дубно
+ Зручне розташування в центрі міста
- Якщо в ресторані святкують весілля, шумно

6. "Закарпаття-Інтурист", Ужгород
+ Розташований між центром та вокзалами
+ Завжди є вільні номери
- Радянські інтер'єри

7. "Віка", Кременець
+ Дешево
+ На головній вулиці, між центром та автовокзалом
+ Недалеко є ресторан, по дорозі до центру
- Незатишно
- Погана звукоізоляція
- В номері буває прохолодно

8. "Арена", Львів
+ Між вокзалом і центром
+ В тихому куточку
+ На першому поверсі є кафе
+ Дешево
- Один туалет в кінці коридору
- Страшні двері ледве тримаються
- Бувають проблеми з гарячою водою

9. "Монте-Крісто", Кам'янець-Подільський
+ Недалеко від Старого міста та парку
+ Ресторан та можливість замовлення страв у номер
+ Зручності в номері
- Шумно, погана звукоізоляція
- Єдине вікно номеру виходить в приміщення (!!!)

10. "Іван і К", Бережани
+ Гарний вид з вікна
+ Взимку тепло
- На самій околиці міста, автобуси не часті
- Завищені ціни
- Заклади харчування далеко

11. "Нива", Луцьк
- Погані умови за високу ціну
- Розташований серед базару, біля вокзалу, далеко від центру

12. "Юність", Бучач
- Це гуртожиток, перший поверх якого обладнаний під (гм-гм...) готель
- Коли вночі приїхала тургрупа скажених підлітків, ми забрали свої гроші і пішли шукати "Альянс"
- Незручне розташування (в підворотні далеко від центру)
- За бронювання треба доплачувати

Маленьке тихе село, над яким примарами височіють давні пам'ятки:

Костел XVI ст. стоїть зачинений і без даху. Справжньою радістю було знайти сходи в товщі стіни - по ним можна піднятись на самий верх башти! Але якщо спершу подивитись на склепіння в цій частині костелу, то нормальна людина нізащо туди не полізе. Я побачила це тільки коли спустилась :-). У вівтарній частині з такого перекриття випала купа цегли, утворивши чималу дірку в стелі. Бррр!..

Замок XIV ст. здалеку виглядає могутнім і приземистим, а з внутрішнього двору - дуже поруйнованим. Найбільше запам'ятався тунель з подвір'я до величезного вікна у стіні. На його кам'яній стелі, наче сонячні відблиски, тремтіли клаптики павутиння. Якщо є ліхтарик, або гарний зір, можна позаходити у відгалуження тунелю, розмірковуючи, як це виглядало і використовувалось 600 років тому.

Зараз, переглядаючи фото з цієї подорожі, шкодую, що не можу похвалитись гарними ракурсами Язлівецького замку. Що ж, я не проти повернутись, щоб це виправити!


Палац XVI-XVIII ст. зараз використовується як монастир, і найгарніше виглядає з боку парку. А парк... ммм :-)... це найприємніше в Язлівці! Уявіть: осінь, дерева вбрані у золото і бронзу. Тихо, сонячно, тепло. Доноситься запах спалюваного листя, а сивий дим закутує палац загадковим туманом. І нікого немає, крім неквапливих двірників. Природа, затишок, старовина - все те, що я так люблю!..


На околиці Язлівця розташований
старий цвинтар з великою каплицею-склепом. Нещодавно вхід до крипти зацементували, і правильно - щоб слабоумні п'яниці не влаштовували там смітник і не знущались над померлими. Трохи шкода, що я не побачила мерців, але хай вже буде так.


Вірменська церква XVI-XVII ст. - ще одна пам'ятка Язлівця.
Але нас вона не зацікавила, бо зовсім не виглядає на свій вік.
Тому знайомство з нею обмежилось кількома кадрами з вежі костелу.


Взагалі, Язлівець дуже сподобався, і залишив приємні світлі спогади. Ми сюди обов'язково повернемось!

Більше світлин - на Picasa

Знайти руїни монастиря XVI століття під Бучачем було не легко, але ми це зробили - завдяки сайту castles.com.ua, підказкам місцевих та власній інтуїції :-)

Щоправда, спочатку натрапили на руїни млина біля річки, а потім, майже втративши надію після довгих пошуків, побачили між деревами заповітні кам'яні стіни!

Через задишку на підйомі та несподівану радість знахідки я не спромоглась ні на що краще, ніж розмахування руками та вигуки "О!.. О!..". Потім обійшла, облазила і пофоткала руїну в навколишній тиші, дивуючись, чому монахи вибрали саме це місце.

Правда, ще більше дивують строкаті "розписи" стін - це ж треба було комусь тащити фарбу до маловідомої пам'ятки, захованої в лісі, щоб понаписувати на ній свої імена! Я цього не розумію. Прикро, що в Україні безкарно живе стільки придурків, а пам'ятки помирають...

Більше світлин - на Picasa

В минулому році ми побачили осінні Карпати з вікна поїзда, і були зачаровані їхньою красою.
Ось знову осінь, беремо двотижневу відпустку, вибираємо привабливу хатинку зеленого туризму, і невдовзі потрапляємо в казку!
Після літньої повені в Карпатах різко поменшало туристів, в садибі ми були єдиними гостями, і в горах зустрічали лише місцевих. Так вільно, наче вся ця краса була тільки для нас!

Фотографії розкажуть краще за слова, але і вони не в змозі передати напоєння свіжим гірським повітрям, радості знайдення дерев'яної скамієчки високо на схилі і задоволення від денного сну на траві, майже на вершині, під теплим сонечком...

Поєднання відпочинку і краси - ідеальна відпустка!

"Дерев'яна" церква в Криворівні - пам'ятка архітектури 1818 року

Вночі перед нашим від'їздом вдарив мороз, а Чорногора покрилась снігом

Більше світлин - на Picasa

Це неймовірне місце! Стільки переходів, кімнат, коридорів! А несподівані виходи взагалі збивають з пантелику - начебто йшли через двоповерхові галереї і темні каземати, а вийшли серед дерев з видом на туманне поле, залишивши позаду пагорб з бетонним входом. Дивина!

З одного боку форту чутно близьку трасу, з іншого підступає село, а з протилежної сторони він оточений природою, тишу якої порушує лиш залізниця.
Та навіть якщо вилізти на зовнішній вал, стає так затишно, що хочеться поставити тут намет і грати в рольові ігри :-)

Треба буде так і зробити. Класне місце!

Більше світлин - на Picasa

З Дубна до Княгинина нас довіз маленький автобус, який хитався і пихтів навіть на асфальтованих ділянках дороги, ніби очікуючи якогось підвоху. В селі нерішуче питаю місцевих про руїни замку, сумніваючись, що вони про нього взагалі знають. Але троє опитаних по дорозі нас вірно скерували, добродушно посміхаючись з нашої наївності: "Ви, звісно, сходіть, але там всеодно нічого не залишилось..." Та по моїм міркам шматок стіни з аркою - це таки щось ;-) А знайшлась вона за руїнами якихось ферм. Дядько, який нас провів, зауважив: "Бачите, радянські ферми вже розвалились, а та штука ще стоїть!"
Хто б міг подумати - на околиці тихого села доживає віку справжнісінький замок, про якого не знає жоден путівник, якого не бентежить гамір туристів, який відпочиває на пенсії, споглядаючи зелені краєвиди і випасаючи корів... Якщо не озиратись, важко повірити, що десь там за радянськими розвалинами село продовжує своє розмірене життя, люди їдуть по свїм справам... та і нас підганяє сирий вітер.
Про цей замок дізналась на форумі relicfinder.info