Дрогобич

В Дрогобич я хотіла вже давно, і чужі статті та фотографії встигли сформувати в моїй голові певні очікування від цього міста. Я думала, що найбільше мені сподобається костел Бартоломея з дзвіницею-баштою... Але я тоді нічого не знала про солеварний завод :) Йому буде присвячена окрема публікація, а поки зберу до купи враження про місто в цілому.

Спершу Дрогобич підвів нас по короткій вуличці прямо до костелу, який справді виявився великим і гарним, тільки дерева не дозволяли як слід його роздивитись і пофотографувати. На площі перед костелом літали голуби, стояли припарковані до ліхтарів велосипеди, люди поспішали по своїм справам, одна жінка казала дитині: "Бачиш, який у тьоті фотоапарат? Такі бувають тільки у кореспондентів" :)



Потім ми пішли до дерев'яних храмів. Здвиженська церква 1613 р. розташована на подвір'ї пожежної частини, що дуже зручно :) Хоч церква була зачинена, роздивлятись її зовні дуже цікаво: на масивних дверях можна помітити сліди розписів, на одній балці глибоко вирізьблені старослов'янські написи, можна піднятись на другий поверх... і взагалі приємно бачити повністю дерев'яну стару церкву!

Звідти недалеко до Юр'ївської церкви XVI ст. - мабуть самої відомої пам'ятки Дрогобича. Зараз вона діє не за призначенням, а як музей. Коли я зайшла до середини, очі стали розбігатись від неочікуваного багатства музею, тож я не одразу помітила, що там... немає жодного експонату, крім самої церкви :) Справа в тому, що всі стіни вкриті розписами XVI-XVII ст., які можна роздивлятись годинами...


Ще ми подивились житницю 1778 р., величезну синагогу XIX ст., погуляли площею Ринок і центральними вулицями міста... Чомусь враження про Дрогобич у мене склалось не цілісною картиною, а мозаїкою з великих яскравих фрагментів. Та хто сказав, що це погано? ;)