Щирець

Буває так, що мандрую по всій країні, можу на день поїхати за сотні кілометрів, а близькі і легкодоступні пам'ятки залишаються незвіданими - це ж так близько, можна поїхати в будь-який час! А цей будь-який час ніяк не настане. Згодом ці місця стають легендами - такі реалістичні, а потрапити туди неможливо :) Вчора ми з Ксюшею матеріалізували одну таку легенду - Щирець!



Цілком реальна маршрутка привезла нас прямо в центр Щирця, з численними магазинами і нещасними вуличними котами. Звідси три дороги - до трьох пам'яток містечка. Спершу до костелу Св. Станіслава. Його пропорційний силует покреслений мереживом безлистих гілок і лініями дротів. Високо розташовані вікна свідчать про оборонне призначення храму, а бійниці, на жаль, замурували.


Друга дорога веде повз залізницю і річку на колишню замкову гору - там тепер живе Церква Рiздва Богородицi. Вона теж оборонна, і це очевидно - церкву оточує кам'яний мур з баштою-капличкою, а дзвіниця з контрфорсами більш схожа на в'їзну вежу. Тут затишно, гарні краєвиди, поруч тихий цвинтар - не дивно, що ця пам'ятка Щирця мені сподобалась найбільше :)


На останок відвідаємо третій старовинний храм Щирця - церкву Пресвятої Трiйцi, що розташувалась між дорогою і житловими будинками. В порівнянні з першими двома пам'ятками вона здається звичайною, хоч і є їхньою ровесницею. Біля церковної огорожі є маленький цвинтар Другої світової, охороняє його зелений солдат з автоматом, насторожений, наче готується відстрілювати повсталих з могил зомбі.



Час ще залишався, та сіре небо насупилось і вітер погнав нас на маршрутку додому. Сподіваюсь, до містичного Комарно ми ще виберемось, бо матеріалізувати Щирець мені сподобалось! :)