
Трохи далі над маленькими будиночками оберегом підноситься купол церкви. Дещо пошарпані стіни додають їй шарму старовини, а просторе зелене подвір'я - затишку. В тіні дерев'яної дзвіниці гуси та качки почуваються повноправними господарями міста, здивовано розглядаючи туристів.
Недалеко від церкви причаївся старовинний цвинтар. Кам'яні хрести схожі на готичні декорації - громіздкі, похилені, фотогенічні. Деякі написи вже не розібрати і не віднайти стежок між могилами. Хода мимоволі приповільнюється, щоб не порушити спокою цього атмосферного місця...
Чомусь саме цвинтар сподобався мені найбільше з угнівських пам'яток.
По всьому Угневу мене супроводжували зацікавлені погляди місцевих, деякі звертались, коли я проходила повз: "А ви звідки?", "З якої ви газети?". Коли пояснювала, що я просто туристка і приїхала подивитись на їхнє місто, обличчя угнівців починали сяяти щастям :)
Отаке воно, найменше місто України!
не перестаю поражаться былой самобытности наших городов
ВідповістиВидалитипрямо какой-то немой укор современникам
Хто робив фотки і яким апаратом?
ВідповістиВидалитиАвторка блогу на Nikon D60
ВідповістиВидалити