Галич і околиці

Вперше ми з Ксюшею відвідали Галич в липні, але то був холодний сірий день і постійно йшов дощ. Вірніш, не постійно - час від часу його перебивала злива, і до вечора на нас не залишилось і сухої нитки.

Тому я краще напишу про мій другий візит в місто, розфарбоване сонячним жовтнем.

Від вокзалу вздовж траси, через дірявий пішохідний міст над Дністром, ми виходимо в центр Галича - площу з кольоровими будиночками, в центрі якої - хто б ви думали? - Данило Галицький. Також тут привертає до себе увагу церква Різдва Христова - пам'ятка XIII - XV ст. На горі є ще рештки замку, але до них ми повернемось пізніше - спершу відвідаємо старовинні церкви в Крилосі і Шевченковому.



Крилоська церква мені дуже сподобалась ще в липні, і запам'яталась тоді найбільше - я не очікувала побачити такі мури і башти, та і розташована вона на високій горі, наче справжня фортеця. Тут дійсно була фортеця - від неї залишились високі вали, на яких ми з задоволенням перекусили канапками з соком :) За цими валами - велика зелена галявина з курганом "Могила Галичина". Я не знаю, що це значить, але звідти відкривається чудовий краєвид! Ще є музей, в який ми не заходили - треба було ще встигнути в Шевченкове.

Для цього ми повернулись в Галич, а звідти - пішки. Прогулянка в кілька км в погожий день - це приємний бонус ;) Йшли ми, йшли, і вирішили що вже пора завертати в той бік, де трохи раніше визирала церква. Виявилось, що звернули ми зарано, але вдало - звідси, мабуть, найкращий вид на храм! А підійти ближче можна і навпростець, через поле і яблуневий сад. А які краєвиди з тих пагорбів - на долину Дністра і далі, до Бурштина і його сяючих на сонці труб ТЕС!..


Церковне подвір'я закрите, але низький паркан не стримає мандрівників-краєзнавців ;) Охайна симетрична церква на фоні синього неба виглядає як на листівці, і чомусь викликає у мене асоціації з паскою або пирогом :)
Дзвіниця виявилась відчиненою, було дуже цікаво піднятись на неї, роздивитись дзвони і повизирати з вікон.

Коли повертались до Галича, знайшли Лєніна, облупленого і забутого в бур'янах, на подвір'ї якоїсь пустинної бази.


До поїзда ще багато часу, тож можна спокійно йти на замкову гору. Там чудовий парк на височенних старовинних валах, і башта-новобуд, зведена на руїнах замку 1367-1658 рр. Приємно посидіти під жовтолистими деревами, звісивши стомлені ноги над прірвою, і дивитись як сонце котиться за горизонт. На фоні помаранчевого неба вимальовується силует Шевченкового, нагадуючи про насичений день, що минає...

Більше світлин - на Picasa