В селах Старосамбірщини. Частина I

Цей передкарпатський край - скарбниця для мандрівників: варто лиш звернути з головних доріг в сільську глибинку, як історія оживе на ваших очах. Ця земля вбирала в себе надії та тривоги поколінь, втілюючи їх у фортецях та мон
астирях. Прислухайтесь до шелесту трав - тут живуть легенди давнини...

 
Росохи

Приземиста церква Різдва Богородиці вже понад півтисячоліття є оплотом віри селян. Розташована на пагорбі, обнесена муром і укріплена контрфорсами, вона ясно дає зрозуміти, що захистить своїх прихожан в лихі часи. Ще церква дуже гармонійно вписується в хвилястий ландшафт, для повноти образу не вистачає лише ґонтового даху.


Чаплі
А тут причаївся садибний будинок XIX ст., по-місцевому - панський двір. Ми його навіть не шукали, а пішли прямо до сільської школи біля автобусної зупинки. Бо будинок з колонами серед парку з озерцями не може бути нічим іншим, крім панського двору, не залежно від того, як місцеві жителі його використовують. Працівники школи підтвердили нашу здогадку :-)


Сусідовичі

Сюди - пішки по ранковій дорозі, крізь поля-пасовища, поки сонце протирає заспані очі, вилізаючи з-під туманної ковдри. Нашу мету видно вже здалеку - примарою серед зелені маячить на горизонті монастир кармелiтiв XVI - XVIII ст.

Це вже і не Сусідовичі - дорога виводить нас за село, на пологий пагорб, прямо до воріт обителі. Вони гостинно відчинені, та на подвір'ї тихо й безлюдно. Сторожовий пес грайливо стрибає довкола нас, зрадівши новим відвідувачам. Все тут охайно і компактно, все обсаджене деревами, так що ракурсів для фото залишається небагато. Тож вирушаємо далі...


Скелівка

...І потрапляємо до Скелівки, де нас цікавить Костел Св. Мартина XV - XVI ст. Довго йдемо селом, і ось нарешті за деревами визирає башта-дзвіниця. Велика і вражаюча! Звісно ж, я зразу на неї піднялась і дослідила кілька ярусів, а також походила по напівстертим кам'яним сходам в товщі стіни, стараючись не розбити фотоапарат, який використовувала в якості ліхтарика :)

Сам костел, нажаль, був зачинений. Поки ми його обходили, дітлахи в школі по сусідству забачили в нас туристів, підбігли до вікон і стали махати руками, сміятись і тикати пальцями. Сільський народ неадекватно реагує на туристів, а при виді фотоапарату взагалі стають неконтрольованими :)

Більше світлин - на Picasa