Чахтіце (Čachtice)

Пройшло два роки з нашої минулої подорожі до Словаччини, тепер ми живемо в іншій країні, але теж сусідній. І от знову навідались до словаків в гості, цього разу з західної сторони.

Нарешті, справжня подорож, після довгої зимової сплячки! Я всю дорогу крутилась в автобусі, роздивляючись нові краєвиди з вікна, гори з клаптиками снігу, села вздовж дороги... І уважно слідкувала за картою, щоб не пропустити кордон, бо між європейськими країнами він виглядає як табличка - ні тобі пропускних пунктів, ні штампів на візі. Тільки змінюється мова на вказівниках та рекламі.

І ось на горизонті з'являється Тренчін, вірніше, його замок. Виходимо на розбитому автовокзалі, вдихаємо ранкове словацьке повітря... І вирішуємо їхати далі! Досліджувати замки на горах! А на місто ще залишиться час, воно буде нашим домом на наступні три дні. Залізничний вокзал знаходиться одразу навпроти автобусного, що дуже доречно, бо наш поїзд відправляється за 3 хвилини. Купую в касі два квитки до станції Вішньове, молодий касир посміхається і каже "have a nice trip" - настільки помітно, що ми іноземні туристи :)

А от і він, Чахтіцкий замок. Ооон на тій високій горі, все в словацьких традиціях. Підйом добряче нас розігрів і змусив забути, що на дворі холодний і сирий весняний ранок. Нарешті, мета досягнута! Сідаємо на вершині пагорба, дістаємо бутерброди і йогурти... Ну так, метою був романтичний сніданок на горі з видом на замок, а ви що подумали ;)

Сильний вітер гнав хмари, крізь які пробивались промінчики сонця і додавали пейзажу кольорів та контрасту. З цього схилу замок виглядає найкраще! Раз ми вже тут, зайдемо і до середини. Вхід до руїн платний, видно що була проведена часткова реставрація, територія охайна, встановлені дерев'яні галереї, сходи, лавочки, скрізь стоять смітники. Але дивитись особливо немає на що. Зовнішній вид вражає більше.

Небо остаточно розчистилось і стало тепло. А нам був час повертатись до Тренчіна. Все ж добре, що ми сюди заїхали. І добре, що було хмарно - вийшли гарні фотографії :)