Нічним поїздом до Вапнярки, автостопом та автобусом до Ямполя... а як далі? Адже ми десь вичитали, що порому в Ямполі більше нема, найближчий в селі Цекинівка, а туди вдень нічого не їде. Про всяк випадок питаємо у касирки на автостанції, чи можна переправитись в Молдову з Ямполя - так, каже, пором працює! Перепитуємо ще у офіціантки в кафе, де снідали - вона теж підтверджує. Нам пощастило, ми таки потрапимо сьогодні за кордон :)
Привітні прикордонники ставлять в моєму закордонному паспорті перші штампіки (так, можна мене вітати!), і стара плавуча платформа доставляє нас на протилежний берег Дністра. Вказівник Cosăuţi, румунська мова, леї замість гривень - ось ми і в іншій країні! Хоча краєвиди тут звичні - тихе зелене село, пострадянське місто з хрущовками, обширні поля, залатані дороги, ну і часткова російськомовність :)
Насправді фортеця доволі маленька, якою б масивною вона не виглядала на фотографіях, але і стіни товщиною 3,5 метрів - це не жарти! Зайшовши до середини, потрапляємо на кругле подвір'я з криницею, звідти по сходам і галереям можна потрапити майже в усі приміщення фортеці - башти, церкву, імпровізовані музейні кімнати. З бійниць у стінах видно будинки і церкви Сорок, Дністер і Україну на протилежному березі.
Доречі, цитаделі Хотина і Білгорода теж молдавани побудували - приблизно в той же час, що і Сороки :-)
ВідповістиВидалитиА ви спеціально у Сороки їздили? не заїжджаючи у якісь цікаві місця по дорозі туди?
Так, їхали спеціально у Сороки на один день. Крім Комаргорода цікавих місць по дорозі наче не було, та і час був дуже обмежений, тож не заїжджали більше нікуди
ВідповістиВидалити