Замок Сент-Міклош знаходиться в центрі Чинадієва, і до нього навіть є вказівник. На стіні ж самого замку є напис "museum", що скеровує до дверей, а на дверях - дзвінок. Ну, раз ми вже тут, набираємось нахабності і натискаємо кнопку. Хвилина чекання, і нам відчиняє жінка; дивується, що нас тільки двоє, але впускає до середини. Для нас двох вона з ентузіазмом проводить екскурсію і не забуває нагадувати, що замком володіє художник Бартош - тут він облаштував художню студію і періодично проводить пленери для товаришів по ремеслу, а гроші з продажу їхніх картин йдуть на ремонт замку.

І історія оживає: дірка в товщі стіни перетворюється на продуману систему опалення, канава за вікном - на широкий оборонний рів,

Тут немає штукатурки і пластику, сувенірно-продуктових кіосків, немає закритих для туриста дверей і всяких офіційностей - це середньовічний замок як він є, і живе він на ентузіазмі художників і зацікавленості туристів.
Рідкісний позитивний приклад серед українських пам'яток!
Дуже цікаво, обовязково тре туди навідатись
ВідповістиВидалитиспорный вопрос, что лучше - оригинальные развалины или домысленный прилизанный вид
ВідповістиВидалитии там, и там есть свои плюсы и свои минусы
лично для меня оригинальные развалины (более характерный пример - кременецкий замок) - это скучно и уныло
Але ж якщо кількасотрічній пам'ятці надають вигляд новобудови, то вона втрачає свою цікавість як "пам'ятка". Реставрація має відновлювати споруду так, щоб вона виглядала як в часи побудови чи перебудови. В інших випадках я надаю перевагу руїнам...
ВідповістиВидалити